Музей Сивківської ЗОШ І-ІІ ступенів
Ми раді вітати Вас в нашому історико-краєзнавчому музеї. Наш музей був створений у 1999 році силами учнівського та педагогічного колективів. Велика заслуга його у його існуванні належить директору школи Горлачук Ользі Олексіївні, яка нещодавно пішла на заслужений відпочинок та вчителю історії - Шпичці Катерині Василівні. Сьогодні наш музей налічує 650 експонатів. Керує його діяльністю рада музею на чолі з вчителем історії Гаврилюком Василем Анатолійовичем. Музей постійно поповнюється новими експонатами, матеріалами та кімнатами.
Свідченням про найдавніші сліди життя людей на нашій території є дані археологічні знахідки, які представлені кам'яними знаряддями праці
Наш край перебував у період формування української нації у складі Київської Русі, Галицько-Волинської держави. Особливо, ми пишаємося тим, що в нашому селі жив і працював у 1854 - 1882 рр. священник, громадський діяч, краєзнавець Волині - Аполон Дорофійович Сендульський. За його сприяння у селі в 1875 році була збудована церква, яка згоріла у 70-х роках ХХ століття
В продовж багатьох років жителі нашої території були учасниками різних історичних подій: це і козаччина, гайдамацький рух, імперський період, часи радянської влади.
Центральне місце займає виставка присвячена хлібові: "Хліб - наша святиня". Здавна в народі кажуть:"Хліб усьому голова", "Хвала рукам, що пахнуть хлібом"
Однією з найболючіших подій нашої історії є Голодомор 1932 - 1933 років.Учнями нашої школи зібрано багато матеріалів, спогадів очевидців.
У році наше село знаходилося на кордоні з тогочасною Польщею, і тому в приміщенні нашої школи було створено заставу №5, яка належала до 21 Ямпільського загону. Приміщення слугувало спальним корпусом для прикордонників та їхніх сімей. Дана застава проіснувала до року і була повністю розформована на початку Великої Вітчизняної війни
Під час Великої Вітчизняної війни наші односельці воювали на фронтах, побували у партизанських загонах, фашистській неволі. Імена тих, хто загинув смертю хоробрих викарбовані на обелісках нашого села, занесені в книгу "Пам'яті"
Кімната-музей "Світлиця"
На світі можна втратити багато!
Найбільша втрата - пам'ять поколінь.
Це для народу рівнозначно страт
Минуле невіддільне, наче тінь.
Із прийняттям християнства головною прикрасою покуття стала ікона. ЇЇ завішували спеціальним вишитим рушником, який у народі називається божником. За образами зберігали зажинковий вінок чи обжинковий пучок жита, тримали галузки свяченої верби, стрітенські свічки, шкарлупи від свячених писанок
