ПРО УКРАЇНУ Й УКРАЇНЦІВ.
Рідний край, моя земля,
моя кохана Батьківщино,
Моя матусю сивая,
Моя чарівна Україно.
За довгий час своїх синів,
Ти на землі оцій ростила.
Та кожен з них тебе зумів
По-своєму славить, мила.
Згадати б Лесю Українку,
Марка Вовчка, Франка Івана,
А ще раніш був і Шевченко,
А згодом Мова і Багрений.
Вони всі діти, внуки Тараса,
Що й досі є для нас метою.
У правді жить, з добром дружить,
І світ любить його любов'ю.
До правди йти і не спинятись,
Долати труднощі в путі.
Шевченка слово в серці мати,
і з його думкою іти.
Люба Україно!
Правди ніде діти,
Ти - найкраща в світі.
Ти нам найрідніша,
Ти у нас одна.
Люба Україно -
Мати наша мила.
Ти ростеш невпинно,
Ти набралась сили.
Ти долаєш лихо,
Ти дерешся вгору,
Ти ступаєш тихо,
Все ти робиш впору.
Сади твої гарні,
Птахи голосисті,
Люди роботящі,
Думи твої чисті.
Краю мій Сивецький
Краю мій Сивецький,
Рідна сторона,
Де б не був в житті я,
Ти мені одна.
Та стежина у садку,
Якою водила
Мене мама за ручку,
Як ходити вчила.
Та криниця біля двору,
З якої водицю
Тато любий набирав,
Щоб я міг умиться.
|
