(Посвячення у читачі)
Мета. Розширювати читацький світогляд,
уявлення учнів про значення книги у житті людини сприяти розвитку допитливості,
інтересу до книжок; формувати читацькі смаки; виховувати любов та бережливе
ставлення до книжок, прагнення до знань.
Обладнання. Плакати з народними
прислів'ями та приказками про книгу; виставка книг «Нам без книг ніяк не можна»; квітка-семицвітка;
речі літературних героїв.
Учитель. Любі діти! Вітаю вас зі святом.
Ось ви вже другокласники, вже багато чого навчилися і
можете дещо робити самостійно. А
головне: ви вмієте читати і можете прочитати про все, що вас цікавить у
книжках. Подивіться довкола. Зараз ви у будиночку, де живуть книги.
- А як
називають такий будиночок?
Бібліотека -
це приміщення, де зібрані різноманітні книжки, це місце, де ви можете почитати
цікаву книгу або взяти її додому на деякий час. Книги зустрічають кожного з нас
уже в ранньому дитинстві. Спочатку батьки читали вам, а тепер ви самі можете
читати і вірші, і оповідання, і, особливо, казки.
1-й учень.
Коли умієш сам читати –
Не треба
мамі докучати,
До бабусі
теж: не треба йти:
«Ну почитай,
мовляв, хоч ти!».
2-й учень.
Сестру просити теж не треба
Щоб почитала
щось для тебе
А ні
благати, ні чекать,
А просто
взяти и почитать
1 ведуча.
Готуючись до зустрічі з вами, ми і запросили деяких героїв казок, проте вони не
змогли приїхати, а лише прислали телеграми і
забули їх підписати. Діти, а ви зможете
відгадати, від кого ці телеграми? Тож давайте спробуємо.
1 телеграма.
«Дуже
засмучена. Мишка випадково розбила яєчко, прийти не зможу».
(Курочка
Ряба)
2 телеграма.
«З'їв семеро
козенят, болить живіт».
(Вовк і семеро козенят)
3 телеграма.
А це вже,
любі діти, щось зовсім не зрозуміле, і підписи якісь дивні. Ось телеграма,
спробуйте її прочитати: ЛюбідітиВітаюзпосвятоювчитачіБажаюуспіхівунавчанні».
(наЗйок, лобКоок, тіуБарно). (У зал вбігає Незнайко).
Незнайко. Я
летів сюди, як птиця,
Щоб поспіть
до вас лишень.
Познайомлюсь,
як годиться,
З вами в цей
чудовий день.
Я тут швидко
з вами розберуся,
Ви чому сюди
прийшли?
Читачами
стати захотілось?
Більше
справи не знайшли?
2
ведуча. Так! Постій, постій, Незнайку!
Що ти хочеш
нам сказать? Ти упевнений, що малятам не слід читать? А як же далекі моря,
океани, а як же айсберги, що ніколи не тануть? Малятам дізнатись про це так
важливо, тому їм без книги ніяк не можливо.
1-й учень.
Свято книги
зазвучало Серед міста, як сигнал.
За годину
місто стало,
Як один
читальний зал.
2-й учень.
Всі читають
урочисто
І безвусі, й
вусачі.
Скільки
мешканців у місті, Стільки в місті й читачів.
3-й учень.
У тролейбусі
читають,
Щось
мугикають під ніс, Сторінки перегортають
Під
ритмічний стук коліс.
4-й учень.
Лиш, з
малими читачами
В хаті
клопіт вечорами:
Від книжок,
хоч треба спати,
Їх ніяк не
відірвати відірвати.
5-й учень.
В кожнім
домі, в кожній хаті –
У містах і
на селі,
Хто навчився
вже читати,
Має книжку
на столі.
1-й учень.
Дружба з
книгою - це свято,
Не було б
його у нас,
Ми не знали
б так багато
Про новий і
давній час.
2-й учень.
Все ми в
книзі знайдемо, Кращої не знаємо –
Доброї і
вірної
Подруги
малят!
3-учень.
Книгу
зрозумілу,
Чесну, добру
і сміливу
І дівчатка й
хлопчаки -
Хочуть всі
читать.
4-й учень.
Книги
дружать з дітворою, Полюби їх у житті –
І улюблені
герої
Будуть
друзями завжди.
5-й учень.
Сторінки
книжок завітних
Всіх нас
доброму навчать –
Працювати і
учитись,
І
Батьківщину шанувать.
2
ведуча. Ну, що, Незнайку, переконався,
що у нас малята молодці. Назвати можна їх знавцями. Бо вміють уже вони читати і
рахувати, і писати, і вірші можуть розказати, і пісню дружно заспівати.
(Звучить
пісня).
(Інсценізація
«Хвора книжка» ).
(Стуку
двері).
Книга.
Ой-ой-ой!
Не маю сили!
Ви на мене
наступили?
Незнайко. Що
це тут валяється? Вчителька. Книжка, виявляється! Книга. Я подерта, я потерта,
Кінчики
загнуті,
Сторінки
пом'яті.
Він мене
скалічив,
Мені
потрібні ліки.
Учитель.
Діти, цій книзі потрібна допомога. Куди слід віднести цю
книжку, щоб
їй допомогли?
Діти
(разом). В бібліотеку!
Учитель. А
що є в бібліотеці для того, щоб полікувати цю книгу.
Діти
(разом). Книжкова лікарня і лікар Айболить.
(Виходить
лікар Айболить).
Лікар. Я -
лікар книжковий,
Я книги
лікую,
Я хворі
сторінки їм ремонтую,
Мої пацієнти
брудні і з дірками.
Кому з вас
погано - ходімо із нами!
Я дам вам
сорочку з паперу і клею,
Щоб книги
зцілити в лікарні усе є.
(Лікар бере
книжку і веде у лікарню).
Учитель.
Діти, Знайко, Буратіно, Колобок прислати не тільки вітальну телеграму, а й ось
цю посилку. Давайте розкриємо і подивимося, що там є?
(Учитель
дістає квітку-семицвітку).
Учитель.
Діти, що це? Чому пелюстки різнокольорові? Як називається ця квітка? З якої
вона казки? (В. Катаєв, «Квітка-семицвітка»)
Учитель. А
ось на пелюстках щось написано. Діти, це загадки. Ви любите розгадувати загадки?
І поки Айболить лікує нашу книгу, ми з вами розгадаємо загадки, які заховалися
під пелюстками семицвітки. (Розгадування загадок).
1. Поясок
ясний зіткала,
Небеса
оперезала,
Після дощику
з'явилась,
Ніжнобарвно
засвітилась. (Веселка)
2. Гарне
дерево, міцне, Листя різьблене, ясне.
А на
гілочках крислатих
Дуже жолудів
багато. (Дуб)
3. Хто свого
гнізда не має,
Яйця іншим
підкидає,
Сидить в
лісі в холодку,
Все кує
«Ку-ку, ку-ку». (Зозуля)
4. Сам
вусатий, а у нього
Довгі вуха,
довгі ноги.
Дім його
завжди на волі:
Під кущем, у
лісі, в полі.
Навіть пень
його страхає.
Хто
лякливого вгадає? (Заєць)
5. Повсідались
коло пня
В
капелюшечках рідня.
Ніжки в них
тоненькі,
Звати
їх... (опеньки)
6. Коло
нірки поміж трав
Мишенятко
шильцем хвостик -
На сніданок.
Молока попив
по тому,
Обійшов
навколо дому,
Умивавсь
коло воріт
Називається
він... (кіт)
7. Полетіли
парашути.
Не догнати,
не вернути.
Де на землю
впали -
Сонечками
стали.
Кожне
вбралось в білу шапку
Щоб
впізнать, кого ж... (кульбабку)
Учитель.
Із загадками ви справилися відмінно. А чи добре ви знаєте казки?
(Діти відгадують казки
за уривками, які зачитує учитель).
Учитель.
Шановні діти, щоб правильно себе поводити на вулиці, у школі, у музеї, в театрі
існують певні правила-пам'ятки. Така пам'ятка є і в нашій бібліотеці - «Як
поводитися з книгою». Зараз я вам її зачитаю.
* Беріть
книгу чистими руками.
* Обережно
гортайте сторінки, не слиньте при цьому пальців, не загинайте сторінок.
*Не пишіть,
не малюйте на книзі.
* Не
закладайте сторінки ручками, олівцями.
*
Користуйтесь закладками.
* Кладіть
книгу на певне місце.
(Входить
відремонтована книга).
Книжка. Ось мене і відремонтував
книжковий лікар.
І знову я
щаслива,
Мудра,
правдива і жартівлива.
Я - книжка Я
- товариш твій!
Ти берегти
мене зумій.
1 ведуча.
Ой, книжко, як вчасно ти повернулася. То й пам'ятку нашим дітям ти вручиш сама.
(Незнайко
наштовхується на вказівник «Стіл знахідок». На килимі-літакові розклеєно
речі казкових героїв:
кришталевий черевичок, золотий
ключик, чобітки кота, рукавичка. Здвигає плечима, приміряє чобіток, бере
ключик).
Незнайко.
Що це за речі, мені не знайомі, на мене малі.
Учитель. Ой, Незнайку! Ти не знаєш чиї
це речі і хто їх тут загубив? Тож давай попросимо наших дітей, щоб вони тобі
допомогли.
Діти,
допоможемо?
Діти
(разом). Допоможемо! Допоможемо!
(Діти
відгадують чиї це речі та з якої казки).
Учитель. От бачиш, Незнайку, наші діти
вміють і читати, і писати, і загадки відгадувати, тому можуть стати читачами
нашої країни «Читалії», і, як кожен громадянин цієї країни, вони повинні дати
обіцянку.
(Діти
читають обіцянку).
Урочиста обіцянка
Я, учень 2
класу, вступаючи в ряди читачів шкільної бібліотеки, урочисто обіцяю:
Поважати
книгу, виконувати всі правила користування книгою!
Не рвати, не
бруднити, не малювати її.
Всі (разом).
Обіцяю!
Якщо якійсь
книжці потрібна допомога - зробимо все, щоб книга не «хворіла».
Всі (разом).
Обіцяю!
Ніколи не
проходити спокійно повз тих, хто «ображає» книгу.
Всі (разом).
Обіцяю! Обіцяю! Обіцяю!
Учитель. Дорогі діти! Ось і підходить
до завершення наше свято. Бажаю вам приємної зустрічі з мудрими книжками, які
навчать вас виконувати домашні завдання лише на відмінно, рости чемними,
добрими, ввічливими, завжди з повагою ставитися до вчителів та батьків. І зараз
наші казкові герої: лікар Айболить, Незнайко, Книжка вручать вам пам'ятку «Я
читач»
Читайте! Хай
не буде у вас жодного дня, щоб ви не прочитали бодай однієї сторінки нової
книги.
(Звучить
пісня). | 
