Перші дні у школі
Отже,
на календарі 31 серпня, шкільна форма і біла парадна сорочка-блуза
відпрасовані, квіти куплені, портфель зібраний. Що ще можна зробити для
того, щоб допомогти майбутньому першокласникові?
Перший місяць у
школі психологи називають періодом гострої адаптації. У цей час дитина
намагається зрозуміти, що таке школа, і визначити, де її місце в
шкільному житті. Упродовж наступних двох—трьох місяців починають
формуватися перші шкільні звички, уявлення про себе як про успішного або
неуспішного учня.
Досвідчені мами радять батькам майбутніх
першокласників і першокласниць, якщо є така можливість, узяти відпустку у
вересні. Коли дитина знає, що мама вдома, «під боком», це допоможе їй
швидше і легше адаптуватися до шкільного життя. Але навіть якщо ви
ходитимете на роботу, ви все ж можете зробити дуже багато.
БЕЗПЕКА І КОМФОРТ
Перевірте
ще раз, що ваша дитина без зайвих зусиль може впоратися зі своїм одягом
і взуттям, дістане підручники й зошити з портфеля та укладе їх назад,
що вона знає, в якому класі навчається, як звати вчительку, знає, за
яким номером телефону можна розшукати вас, знає, що вам і вчительці
можна розповісти про все, що її турбує або лякає. Усі ці дрібниці
допоможуть їй почуватися впевненіше в перші шкільні дні та краще
адаптуватися в школі.
Не полінуйтеся завітати до медичного кабінету,
подивіться картку дитини і переконайтеся, що там є вся необхідна
інформація, зокрема (якщо це необхідно) про наявність алергії та про те,
що вашій дитині не можна проводити щеплення і проби Манту без вашої
особистої згоди. Дитина в цьому випадку також повинна знати, що не можна
дозволяти робити собі уколи, потрібно вимагати, щоб зателефонували
мамі.
Приблизно за тиждень тактовно поцікавтеся у дитини, чи здатна
вона впоратися в їдальні, чи зручно їй ходити в туалет. Першокласник,
син моєї знайомій, мужньо терпів упродовж 4 годин, а потім, коли за ним
приходила мама прожогом біг під найближчий кущик. Виявилось, що на
поверсі один туалет для хлопчиків і дівчаток, і останні постійно
дратували хлопчиків, без попередження заглядали у двері тощо. Син моєї
знайомої був вихований «за традиційними правилами» і просто не міг
спорожняти сечовий міхур у такій нервовій обстановці. У результаті
вчителька стала відпускати охочих поодинці за 5 хвилин до початку
перерви.
Варто також заздалегідь перевірити меблі в класі — ламані
краї та цвяхи зустрічаються дуже часто, вони можуть пошкодити одяг і
подряпати дитину. Якщо відсутня можливість змінити парти, можна хоч би
підновляти їх, обклеївши самоклеївальним матеріалом. Зверніть також
увагу на висоту парти, за якою сидить ваша дитина, адже вона проводитиме
за партою не менш ніж 4 годин на день і це може суттєво позначитися на
її поставі.
Нагадую, що відповідно до санітарних норм для дитини,
яка на зріст від 120 до 129 см, стіл повинен бути заввишки 59 см, якщо
зріст від 130 до 139 см — 62 см, якщо зріст від 140 до 149 см — 68 см, а
різниця між висотою столу і стільця має становити від 21 до 27 см.
У
деяких класах вчителі замовляють 12-літрові каністри з питною водою, що
мають спеціальний кран, і в учнів під час перерви завжди є можливість
напитися. Це дуже добре, тому що в спекотні дні діти буквально «дуріють»
від спраги і не можуть нормально навчатися. Якщо такої можливості
немає, запитайте в дитини, чи не потрібно їй давати із собою пляшку
мінеральної води.
Перевірте також, щоб у класі був рулон туалетного
паперу і паперові рушники, а також примітивна аптечка: перекис водню,
стерильні серветки, пластир.
РЕЖИМ
Чому
дитині важко дотримуватись режиму? Тому що часто режим не допомагає, а
заважає малюкові жити і навчатися. Щоб цього не трапилося, режим
потрібно складати «постфактум» — тобто спочатку визначити, о котрій
годині ваша дитина зазвичай прокидається, снідає, обідає, гуляє, а потім
зафіксувати цей режим і дотримуватись його. Для школяра завдання
виглядає простішим — адже першу половину дня він проводить у школі, де
все підпорядковано регламенту. Якщо він ходить до групи продовженого
дня, то й зовсім з'являється вдома о 18—19 годині.
Та все ж деякі режимні моменти не завадять.
Проте
не перетворюйте режим на догму. Є заняття, які дуже важливо починати у
відповідний час (уранішній підйом, початок уроків, відхід до сну), хоч і
тут коливання в 10—15 хвилин цілком припустимі. Але щодо прогулянки,
обіду, вечері, вечірніх ігор та ін., у вас і дитини завжди зберігається
вибір. Можна відмовитися від прогулянки, можна поміняти місцями
прогулянку та обід, можна повечеряти у той час, коли вам найзручніше.
Нехай режим буде вам помічником, а не суворим наглядачем.
Сон
Вище
я вже писала, що немає жодної необхідності мучити дитину влітку, —
режим можна налагодити і у вересні. Зараз я спробую описати, як це
зробити.
Перш за все, необхідно з'ясувати, чому дитина довго не
засинає. Багато дітей не можуть заснути саме тому, що дуже втомлені.
Особливе це стосується дітей з «активним темпераментом» — холериків і
сангвініків. Наприкінці дня вони перезбуджені від нових вражень і ніяк
не можуть «загальмувати». їм потрібен час. Тому якщо ви хочете, щоб
дитина заснула о 22-й годині, починайте її укладати о 21-й годині, а,
можливо, навіть о 20-й годині (дітям з різним темпераментом потрібен
різний час для того, щоб заспокоїтися).
Якщо дитина тільки-но розігралася, а ви скомандуєте: «Спати!», то, швидше за все, вона засне в сльозах години за три.
Тому
заздалегідь зверніть її увагу на години і скажіть, скільки хвилин у неї
залишилося на гру. Можна придумати який-небудь особливий знак:
наприклад, на ліжку дитини з'являється кольорова стрічка — це означає,
що ліжечко вже «готове» й «чекає». Можна поставити на стіл тепле молоко з
печивом — у дитини буде стимул швидше закінчити гру, а тепле молоко
«навіє» на неї сонливість. Не обривайте гру «на півслові», дайте дитині
завершити «ігровий епізод», інакше вона думатиме тільки про нескінчену
гру і засне насилу. Пам'ятайте — у нас є хороший запас часу.
Поки
дитина готується до сну, відчиніть кватирку в її спальні — хай в кімнаті
буде більше кисню. (Якщо ваша дитина може спати при відчиненій кватирці
— чудово, якщо ні — просто добре провітрюйте кімнату).
Дитина
чистить зуби, приймає теплий душ (вода чудово знімає напруження),
надягає піжаму і лягає в ліжко. І знову не поспішайте та не квапте її,
дайте пововтузитися, влаштуватися, можливо, трохи пограти з улюбленою
м'якою іграшкою. Мій син часто просить дозволу помалювати, лежачи в
ліжку. Досвід переконує, що краще дозволити.
Дитина «випліскує» на папір фантазії, що бентежать її уяву, і звільняється від них.
Час
перед сном чудово підходить для читання казок. Усі педагоги радять
батькам якомога більше читати вголос, навіть якщо дитина вже вміє
читати, — вона чує грамотне, виразне мовлення, має зразок для
наслідування і, крім того, відчуває емоційний зв'язок із батьками —
нібито вони разом беруть участь у загальній пригоді.
Добре також
послухати перед сном класичну музику — вона і заспокоює, і повертає
втрачену гармонію. Ви гасите світло (залишаєте нічник, якщо дитина
боїться темряви), і малюк тихо поринає в сон. Коли дитина вже задрімала,
скажіть їй декілька добрих слів — на цій стадії сну вони діятимуть як
гіпнотичне навіювання: «Ти найулюбленіший. Ти дуже розумний. Ти сильний і
здоровий. Ти легко навчаєшся. Завтра у тебе буде хороший день».
Дитина
повинна спати не менш ніж 10 годин. Зазвичай, якщо вона висипається за
7—8 годин, не потрібно примушувати її спати більше. Та все ж більшості
дітей необхідно не менш ніж 10 годин, щоб відновити свої сили.
Підйом
Будіть дитину із таким розрахунком, щоб у неї була можли¬вість хвилин десять полежати в ліжку.
Як
м'яко і ненав'язливо розбудити дитину? Порадьтеся з нею. Наприклад, мій
син просив, щоб я будила його музичною іграшкою-поросям, яке
примовляло: «Рох-рох-рох, хочу гуляти!» Можна ввімкнути мультик по
телевізору або на відео, можна — улюблену пісеньку, можна «подати в
ліжко»... ні не каву, а змочений теплою водою рушничок, щоб дитина
протерла обличчя та розтерла шию і плечі, — за допомогою цього нехитрого
прийому ми поліпшуємо кровообіг у ділянці голови й допомагаємо мозку
прокинутися.
Узимку дуже добрим засобом, що допомагає розбудити
дитину, є годівниця за вікном. Щоранку на неї прилітають птахи, і,
спостерігаючи за ними, дитина «заряджається» їхньою енергією. Час від
часу слід змінювати прийоми та засоби, що допомагають дитині
прокидатися, — навіть найулюбленішу мелодію можна зненавидіти, якщо
слухати її щоранку.
Сніданок
Згідно
з дослідженням, що було проведене в 2003 році в Японії, діти, які
снідають удома перед школою, в середньому на 10 % краще складають іспити
з японської та математики, ніж їхні ровесники, які снідають тільки в
школі. Американські та є вропенські дієтологи підтверджують ці висновки.
І це не дивно — адже в школі дитина одержить сніданок тільки після
другого уроку, а отже, перші два уроки (а це, як правило, найважчі
предмети) вона просидить голодною.
Що дати дитині на сніданок?
Бажано, щоб сніданок був гарячим і ситим. Дієтологи вважають, що в
ідеалі сніданок повинен складатися з каш, вершкового масла, сиру,
солодкого чаю, молока або кисломолочних продуктів.
Зазвичай, багато
дітей не хочуть їсти вранці — це не страшно. Нехай це буде блюдечко каші
(буквально 3—4 ложки) з ложкою варення або гарячий бутерброд із сиром,
або йогурт, банан і пів чашки теплого молока.
Словом, щось, що створить необхідний запас «важких» вуглеводів, який допоможе дитині протриматися до шкільного сніданку.
Небажані
вранці: здоба, печиво і, як не дивно, такі популярні сухі сніданки. Усі
ці продукти містять «легкі» вуглеводи, які швидко насичують мозок
дитини глюкозою, викликають приплив енергії, але так само швидко «йдуть»
із крові, залишаючи малюка без сил. Якщо і споживати їх вранці, то не
щодня і не в поєднанні з «важкими» вуглеводами — крупами і чорним
хлібом.
Також небажані вранці шоколад, кава, ковбаси, цукерки і
напої, що містять велику кількість штучних підсолоджувачів,
ароматизаторів тощо.
Такі продукти часто викликають надмірне
збудження і практично позбавляють дитину можливості продуктивно
працювати на уроці. Якщо вам зручніше готувати вранці розчинну кашу, то
краще обрати каші для дітей першого року життя, що не містять великої
кількості цукру і штучних підсолоджувачів.
Дорога до школи
Отже,
настав час вирушати до школи. Швидше за все і ви, і дитина так до кінця
і не прокинулися, і будь-яка дрібниця може вивести вас із рівноваги. І
все-таки зціпіть зуби та намагайтеся не виховувати дитину дорогою до
школи і в шкільній роздягальні, інакше вона перейматиметься через вашу
догану замість того, щоб стежити за розповіддю вчителя. Максимум, що
можна зробити, — стисло нагадати їй основні правила, про які вона
найчастіше забуває: «Пам'ятай, що потрібно піднімати руку, якщо хочеш
щось запитати» або: «Намагайся не штовхатися на перерві». Але найкраще
просто поцілувати дитину і ще разок сказати їй, як ви її любите.
Прогулянка та обід
На
одному з Інтернет-форумів, де спілкуються мами маленьких учнів, мені
одного разу зустрілося таке питання: «Чим ви годуєте своїх дітей, якщо
немає можливості поїсти повноцінно між садком (школою) і додатковими
заняттями, курсами, гуртками? Ми дуже часто біжимо з одного заняття на
інше. У проміжку по дорозі моя дитина випиває йогурт, з'їдає булочку.
Але я відчуваю, що це неправильно. Може, взагалі не годувати до
повернення дому? Але вона ж голодна!!!»
Я б порадила у такому разі
відмовитися від «додаткових занять, курсів і гуртків». У мами й дочки
попереду ще як мінімум 11 років для того, щоб здобути фундаментальну
освіту, а ось починати берегти здоров'я варто вже зараз. Хвора дитина не
може добре та із задоволенням навчатися, а без повноцінного і
регулярного харчування діти дуже швидко наживають хронічні захворювання.
Ось що писав про харчування молодшого школяра В. О. Сухомлинський:
Від
харчування в роки дитинства залежить гармонія, пропорційність частин
тіла, зокрема правильний розвиток кісткової тканини і особливо грудної
клітки. Багаторічні спостереження свідчать, що за відсутності в їжі
мінеральних речовин і мікроелементів непропорційно розвиваються окремі
частини скелета, що на все життя відображається на поставі. Щоб цього не
сталося, я дбав про повноцінне вітамінне харчування, про поєднання в
їжі вітамінів із мінеральними речовинами.
Спостереження і спеціальні
дослідження, що були проведені перед цим протягом ряду років, привели
до тривожного висновку: йдучи до школи, 25 % дітей молодшого віку не
снідають — вранці їм не хочеться їсти; ЗО % — їдять уранці менш ніж
половину того, що необхідно для нормального харчування; 23 % дітей їдять
половину повноцінного сніданку і лише 22 % — снідають так, як вимагають
норми. Після декількох годин перебування в класі у дитини, яка не
поснідала вранці, пече під грудьми, можливе запаморочення. Учень
приходить зі школи, декілька годин він не їв, але справжнього, здорового
апетиту у нього немає (батьки часто нарікають, що діти не хочуть їсти
просту здорову їжу — суп, борщ, кашу, молоко; їм хочеться поїсти
«що-небудь смачне»).
Відсутність апетиту — справжнє лихо для
здоров'я, джерело хвороб і нездужань. Основна причина цього —
багатогодинне сидіння в задушливому класі, одноманітність розумової
праці, відсутність різноманітної діяльності на свіжому повітрі і взагалі
«кисневе голодування» — дитина цілий день дихає повітрям, що насичене
вуглекислотою. Багаторічні спостереження привели мене до ще одного дуже
невтішного висновку: тривале перебування в приміщенні, що насичене
вуглекислотою, призводить до захворювань залоз внутрішньої секреції, що
відіграють важливу роль у травленні. Причому ці захворювання стають
хронічними і не піддаються ніякомулікуванню. Серйозні захворювання
органів травлення викликаються також і тим, що батьки, намагаючись
збудити апетит, дають дітям різні ласощі, зокрема солодощі. Не допустити
«кисневого голодування», прагнути до повноцінного атмосферного режиму —
в цьому полягає одна з дуже важливих передумов турботи про здоров'я.
Я
радив батькам готувати смачну і здорову їжу для дітей, заготовляти на
зиму більше фруктів, багатих на вітаміни. Завдяки тому що діти значну
частину доби перебували на свіжому повітрі, багато рухалися, працювали
фізично, не засиджувалися над підручниками відразу після шкільних
занять, у них був прекрасний апетит. Уранці всі діти з'їдали повноцінний
сніданок; через 3 години після відходу до школи (приблизно через 2,5
години після початку шкільних занять) обідали в шкільній їдальні:
одержували гарячий суп або борщ із м'ясом, котлету, склянку молока, хліб
із маслом. Після занять обідали вдома (через 3-3,5 години після
шкільного обіду).
Другу половину дня діти проводили на свіжому
повітрі — вдома або в школі. Тільки в дощ або завірюху вони знаходилися в
приміщенні.
Осінні, весняні й зимові канікули ми завжди проводили
на свіжому повітрі, серед природи — в поході, на привалах, у лісі у
грі...
Зазвичай, у більшості учнів немає можливості проводити на
свіжому повітрі всю другу половину дня. Якщо дитина ходить до групи
продовженого дня, вона погуляє там. Якщо ні, ви можете трохи погуляти у
дворі після школи, хай малюк звільниться від шкільних вражень.
А
поки він гуляє, подумайте над меню. Адже наш мозок — велика біохімічна
машина, і якщо дитина неправильно їсть, вона не зможе і правильно
думати. Багато шкільних проблем: неуважність, швидка стомлюваність,
підвищена агресивність — пов'язані саме з тим, що діти переобтяжені
шкідливою їжею та недоотримають корисної. Сучасний британський педагог
Пенні Пальмано пише: «Немає сенсу навчати дітей хорошої поведінки, якщо
їжа і напої, які вони споживають, працюють проти вас.
Із тим же успіхом можна хотіти добре виспатися, але за годину перед сном випити галон турецької кави. Нічого не вийде!»
Звісно,
наші діти не п'ють турецьку каву галонами, але вони щодня поглинають
безліч абсолютно не призначених для дитячого харчування продуктів.
Наприклад, гідрогенізовані жири, що містяться в чіпсах, смажених
горішках та інших продуктах швидкого приготування або тривалого
зберігання, порушують обмін жирів в організмі дитини і призводять до
порушень уваги, труднощів у навчанні (зокрема, в навчанні читання),
гіперак-тивності. Варто призначити дитині правильну дієту, і підвищена
збудливість та погані манери буквально «розчиняються» на очах, як бруд
під душем. Можливо, дитина спочатку опиратиметься розставанню з
улюбленими чіпсами, гамбургерами або картоплею фрі, але незабаром, коли в
її організмі відновиться нормальний обмін речовин, вона сама відчує
значне полегшення. Більшість дітей зовсім не хочуть бути хуліганами,
ледарями і невихованими маленькими мавпочками. Але вони нічого не можуть
зробити з внутрішнім напруженням, тому що не знають, звідки воно
береться. На щастя, ми, батьки, можемо їм у цьому допомогти.
Багато
шкільних (і нешкільних) неприємностей малюки пере-живають «шлунком» — у
них болить черевце, порушується травлення, з'являється нудота, пропадає
апетит. Щоб не посилювати ці проблеми і не перетворювати їх на хронічні
захворювання, діти повинні харчуватися хай помалу, але повноцінно.
Так, на обід дійсно дуже корисні овочеві супи, варені й тушковані овочі — вони відновлюють роботу кишечнику.
На друге — варене або тушковане м'ясо з овочевим гарніром і (якщо у дитини немає алергії) як мінімум 1—2 рази на тиждень риба.
На
десерт — твердий сир, сир, кефір, ряжанка або свіжі фрукти, соки або
компот із сухофруктів — там містяться цінні мінеральні речовини, що
поліпшують роботу мозку. В обід також можна випити чашку какао або
гарячого шоколаду — у цей час його тонізуюча дія буде дуже доречною.
Якщо ж дитині необхідно заспокоїтися і відпочити, найкраще допоможе
зелений чай.
Дитині потрібні солодощі, адже зараз її мозок працює
«на повну котушку», а саме глюкоза, що міститься в цукрі, є найкращим
«паливом» для мозку. Але солодощі теж необхідно вміти обирати.
Наприклад, поєднання кофеїну з цукром у кока-колі, як правило, викликає
стійке збудження і порушення процесів гальмування. Якщо дитина випила
кока-колу за обідом, цілком імовірно, що увечері її буде украй важко
укласти спати.
Швидше за все, ваша дитина буде регулярно просити у
вас чіпси, «чупси», кока-колу, фанту, спрайт, їжу з «Макдоналдса» та
інші малокорисні речі. Звісно, ви не зможете зовсім заборонити своїй
дитині вживати шкідливі продукти, але розкажіть їй про те, чому вони
шкідливі, і запропонуйте заміну: домашнє печиво, льодяники, тягучки,
варення, згущене молоко, горіхи, сухофрукти тощо. Дуже добре, якщо на
столі постійно стоїть ваза з фруктами, вази з горіхами і сухофруктами
для того, щоб дитина завжди могла пожувати «смачненьке» у перервах між
їжею.
Надлишок цукру є шкідливим, але не менш шкідливий також і
надлишок солі. Сіль «тягне» на себе воду, і з мозком відбувається
приблизно те же, що і з рослиною, яку посадили в дуже засолений ґрунт.
Крім того, сильна спрага сама по собі заважатиме вашій дитині на уроках.
Діти віком 7—10 років повинні одержувати щоденно 5—6 г солі. Порція
кукурудзяних пластівців містить близько 1 г солі, пакетик чіпсів — 0,5
г, бутерброд із ковбасою — близько 2 г, а дитяча їжа з фаст-фуда — до 4 г
у кожній порції.
Висновки робіть самі.
Купуючи
дитині солодощі і солоності в магазині, будьте пиль¬ні, перевіряйте
їхній склад і терміни придатності. Харчові добавки присутні практично в
усіх фабричних продуктах і часто необхідні. У Російській Федерації
дозволено до застосування близько 250 харчових добавок, нешкідливість
яких не викликає сумніву. Слід зазначити, що безпечними вони є тільки у
разі дотримання таких норм: термінів придатності, а також використання
недеформо-ваної тари. Проте існує ціла низка харчових добавок, які
можуть серйозно зашкодити здоров'ю. Вони наведені нижче — у таблиці.
Шкідлива дія/Добавки
Алергени Е131, Е132, ЕІОбЬ, Е210, Е214, Е217, Е230, Е231, Е232, Е239, Е311, Е313, аспартам
Сприяє порушенню функції щитоподібної залози Е127
Подразнюють кишечник Е220, Е224
Провокують розлад травлення Е338, Е341, Е407, Е450, Е461, Е463, Е465, Е466
Впливають на рівень холестерину в крові Е320
Небажані людям із підвищеною чут-ливістю до аспірину Е107, Е110, Е122, Е124, Е155, Е214, Е217
Небезпечні для астматиків Е102, Е107, Е122, Е124, Е155, Е211, Е214, Е217, Е221, Е227
Можуть спровокувати неправильний розвиток плода Е233
Заборонені
немовлятам, украй неба¬жані маленьким дітям Е249, Е262, Е310, Е102,
Е110, Е122, Е124, Е211, Е312, Е320, Е514, Е623, Е626, Е635
Руйнують вітаміни в організмі Е220, Е222, Е227, Е320, Е925
Впливають на нирки і печінку Е171, Е173, Е220, Е302, Е320, Е322, Е510, Е518
Мутагенні й генотоксичні добавки Е104, Е124, Е128, Е230, Е233, аспартам
Категорично заборонені Е121, Е123, Е216, Е217, Е240, Е924а, Е924Ь
Детальніше про харчові добавки можна дізнатися тут: http: //www. ecoline.ru/ mc/articles/e(list/index.html
ВІДПОЧИНОК
Після обіду не саджайте дитину за уроки. Дайте їй ще як мінімум годину на те, щоб відпочити та оговтатися.
Добре,
якщо дитина проведе цю годину не біля телевізора, а граючи. Деякі ігри
допомагають зняти напруження. Це перш за все ігри з водою (наберіть воду
у ванну і пускайте кораблики або ловіть рибу «сіткою» — поліетиленовим
пакетом або шапочкою для купання), ліплення, малювання в крупі (насипте у
блюдце трохи гречки і покажіть дитині, як малювати пальцем). Якщо
дитина сердита на однокласників або вчительку, допоможіть їй виплеснути
агресію. Можна запропонувати дитині рвати кольоровий папір, щоб потім
зробити аплікацію. Можна побитися подушками або пострибати через диванні
валики. Можна запропонувати дитині стати цирковою конячкою і трішки
побрикатися, а потім красиво погарцювати по арені. Не забувайте також
про універсальні «поліпшувачі настрою» — повітряні кульки і мильні
бульки.
Уроки
У перші дні малюків прагнуть
не перевантажувати уроками і домашні завдання мають ігровий характер:
щось розфарбувати, домальовувати, придумати розповідь тощо. Проте у
батьків є чудова можливість виробити ритуал, який дуже допоможе дітям
упродовж подальших декількох років, а можливо, і всього життя. На
відміну від порядку в домі, який потрібно постійно підтримувати, порядок
у голові можна навести раз і назавжди. І найкраще це зробити в
дитинстві, точніше, в перші шкільні роки.
Старший дошкільний вік —
особливий. У дітей завершується «ігровий період» і починається «період
пізнання». Тобто діти ще багато та захоплено грають, активно розвиваючи
творчі здібності, але при цьому помалу вчаться працювати, не просто
запам'ятовуючи нове, але й активно здобуваючи та систематизуючи знання.
Тому навички і вміння, що здобуваються в цьому віці, і надалі вірно
служать своєму володареві.
Мені дуже сподобалися слова однієї мами.
Відповідаючи на запитання, що б вона зробила по-іншому, якби знову
віддавала дитину до першого класу, вона сказала: «Я б виявила більш
серйозне і відповідальне ставлення щодо виконання домашнього завдання в
перші шкільні місяці. Спочатку вони були легкі — і ми робили їх увечері,
після великої осінньої прогулянки, ніби мимохіть, потім, у жовтні, я
виїхала на 2 місяці у відрядження, і бабуся теж не змогла організувати
дисципліноване виконання завдань. Напевно, тому моя дочка й досі дуже
легковажно ставиться до навчання і часто отримує погані оцінки через
неакуратність та неуважність».
Інша мама на тому ж форумі нарікала
на недисциплінованість сина-третьокласника: «Ох, щодо серйозності та
систематичності у виконанні домашніх завдань — то це взагалі мій
головний біль, поки ми робимо все та із задоволенням, але тоді, коли
цього ліва нога забажає, а в якій позі — взагалі не беруся описати: то
лежачи на підлозі, то в кухні на підвіконні, хоча робоче місце вже рік
як існує, але воно постійно захаращене всяким мотлохом».
Що можна порадити цій мамі? Чим вилікувати такий головний біль?
1.
Розібрати мотлох на робочому місці, привести його до робочого стану.
Можна повісити на стіну картинку на вибір дитини, щоб це місце стало для
нього привабливішим і затишнішим. Докладніше про організацію робочого
місця ми говорили в попередньому розділі.
2. Чітко встановити з
дитиною час виконання домашнього завдання. Найзручніше «прив'язатися» до
приходу із школи. Наприклад: «Ми сідаємо за уроки за годину після того,
як приходимо зі школи». Якщо дитина попросить дозволу погратися півтори
або дві години — дайте їй цей час, але намагайтеся, щоб вона не сідала
за уроки надто пізно. Педагоги та лікарі рекомендують молодшим школярам
робити уроки ввечері від 16 до 17.30. Якщо призначений час настав, а дитині
необхідно 10 хвилин для того, щоб закінчити гру, дайте їй ці 10 хвилин,
але тільки 10 і лише одноразово.
3. На всі уроки відводиться не
більш ніж година. На один предмет відводиться в середньому 15—20 хвилин,
між окремими заняттями варто влаштовувати перерви на 5—10 хвилин. У цей
час можна з'їсти щось смачне, випити чаю або молока або трохи
порухатися, потягнутися, полежати на килимку — словом, зняти напруження.
Якщо ви «не поміщаєтеся» у відведені медиками 60 хвилин, поговоріть з
учителем — можливо, ви щось робите не так або дитина одержує дуже багато
завдань. За годину її працездатність різко знижується, і користі від
такого навчання зазвичай не багато. Найкраще розв'язати одну-дві задачі з
цікавістю та із задоволенням, ретельно обдумуючи кожну, аніж
розв'язувати десять над силу, щохвилини поглядаючи на годинник. 4.
Попервах батькам варто допомагати маленькому учневі. Але допомагати — не
означає робити уроки за нього. Подивіться завдання разом, запитайте
дитину, як вона збирається його виконувати. Порадьте, якщо вона потребує
поради, роз'ясніть те, що їй незрозуміло. А зараз відправте дитину в
«самостійне плавання» — хай вона виконає завдання самостійно. Потім
знову подивитеся завдання разом, запитайте дитину, чи задоволена вона,
попросіть пошукати помилки, якщо вони є, допоможіть їх виправити та
обов'язково відзначте, що в цілому завдання виконано добре, але на деякі
дрібниці слід звернути увагу наступного разу. Якщо дитина захопилася і
за власною ініціативою почала придумувати подібні завдання для своїх
іграшок або для вас, отже, вам можна надати звання «Заслужена мама
першокласника».
Вечір
До сну залишилося 3—4 години.
їх
можна провести як завгодно. Можна ще раз погуляти, можна дати дитині
можливість погратися, можна пограти всім разом — в лото або будь-яку
іншу настільну гру, можна подивитися телевізор (30—40 хвилин). Я не
належу до тих батьків, які вважають, що телевізор псує дітей. Просто не
полінуйтеся переглянути програму та обрати передачу, що підходить для
вашої дитини.
На вечерю добре дати дитині щось із молочних
продуктів, фрукти тощо. Пити найкраще молоко або сік, але не каву, не
какао і не міцний чай. Потім душ, казка на ніч і спокійний сон.
Приблизно
таким має бути режим дитини в навчальні дні. Раджу вам не наполягати на
дотриманні режиму у вихідні дні — суботу та неділю — дайте дитині час
для того, щоб оговтатися.
У п'ятницю та у суботу ввечері можна дозволити дитині лягти дещо пізніше.
І
найголовніша порада: не переймайтеся, якщо щось пішло не так, якщо ваша
дитина заснула пізніше, ніж ви розраховували, прокинулася «не в
настрої», погано поводилася в школі, погано їла, погано робила уроки.
Ідеальне життя можливе тільки на сторінках книг. У вас попереду ще
багато днів, щоб зробити ваше життя кращим.
Організація занять у школі
Відповідними
документами для першокласників передбачено дуже щадний режим навчання.
На жаль, далеко не у всіх школах його дотримують. Якщо ваша дитина важко
адаптується до шкільного життя, можливо, це зумовлено тим, що їй
ставлять завищені вимоги. Наприклад, якщо дитині доводиться після школи
відвідувати додаткові заняття або гуртки, навантаження може виявитися
надто великим. Або якщо дитина опинилася серед небагатьох дітей, які не
вміють читати у той час, коли більшість учнів класу вміє читати, від
учителя вимагатимуться тактовність, терпимість, ввічливе ставлення до
дитини. Обговоріть це з учителем або зі шкільним психологом. Не
забувайте, що вчителі — теж люди. Дуже небагато хто з них можуть свідомо
бажати зла своїм учням. Проте вчитель може чогось не помітити, не
врахувати, неправильно зрозуміти. Якщо попросити у нього поради і
допомоги, він, швидше за все намагатиметься піти назустріч вам і дитині.
Якщо ж, наприклад, підвищені вимоги щодо учнів є «політикою» школи
(5 уроків щодня, велика кількість домашніх завдань, оцінки з перших днів
навчання), а ваша дитина, вочевидь, не в змозі впоратися і почувається
дискомфортно за таких умов, можливо, варто змінити школу. Не тому, що
ваша дитина «слабка» або «нездібна», атому, що педагогічний колектив
школи в ім'я своїх завищених амбіцій порушує рекомендації власного
міністерства.
Що було в школі?
Зазвичай,
вам хочеться дізнатися якнайшвидше тау всіх подро-бицях, що з вашою
дитиною відбувалося в школі. Та все ж таки не поспішайте починати
інквізиційний допит. У період гострої адаптації школяр ще не повною
мірою не розуміє, що з ним відбувається, що важливо, а що не важливо.
Мій син у перші дні на запитання: «Що було в школі?» відповідав: «Урок —
перерва, урок — сніданок, урок — перерва, урок — обід». Далі йшов
докладний опис меню сніданку і обіду. (Він не ходив до дитячого садка,
тому харчування в громадській їдальні так уразило його уяву.) Не
поспішайте наводити в голові дитини порядок «залізною рукою», не кажіть
їй, що в школі необхідно думати про знання, а не про їдальню, — дайте
дитині час, і вона сама розставить пріоритети. Можливо, у вихідні дитина
захоче пограти в школу. Обов'язково пограйте з нею — ви чимало
дізнаєтеся про те, що відбувається на уроках та на перерві.
Дещо в
розповідях вашої дитини може викликати у вас зане-покоєння. Проте не
панікуйте і не приймайте скороспішних рішень. Намагайтеся з'ясувати, що
відбулося насправді. Якщо дитина говорить: «Мене вдарив хлопчик», може
йтися про те, що хлопчик випадково штовхнув її, пробігаючи по коридору.
Якщо ж дитина розповідає: «Я позичив старшокласникові гроші», може йтися
про здирство. У першому випадку робити взагалі нічого не потрібно, в
другому варто негайно поговорити з учителем — такі випадки необхідно
припиняти якомога раніше.
Головний критерій для вас — бажання дитини
ходити до школи. Якщо вона, незважаючи на свої страшні історії («У
класі всі б'ються!», «Учитель такий суворий!»), ходить туди із
задоволенням, отже, вона самотужки може впоратися з ситуацією. Якщо ж
дитина плаче і шукає привід для того, щоб залишитися удома, — варто
розібратися в тому, що відбувається.
Оцінки
Першокласникам
зазвичай не ставлять оцінок. Проте більшість учителів без оцінок
почувається «незатишно», і вони придумують свої способи — починають
малювати в зошитах учнів прапорці, зірочки і хмаринки, видають за
правильні відповіді картки із зображеннями звіряток тощо. Діти дуже
швидко розгадують цю хитрість і починають називати зірочки п'ятірками,
прапорці четвірками, а хмаринки — трійками.
Тому дуже важливо в перші ж дні сформувати і в себе, і в дитини правильне ставлення до шкільних оцінок.
Починати
варто із себе, тому що багато батьків, не усвідомлюючи цього,
сприймають оцінку, що дитина одержала в школі, як оцінку їхньої
батьківської успішності. Таким чином дитина відчуває потрійне
навантаження: вона повинна догодити вчителеві, підтримати власну
самооцінку і заразом подбати про самооцінку батьків. Це — найкоротший
шлях до неврозу.
Як правило, коли наша дитина йде до школи, ми самі
згадуємо свої шкільні роки. Якщо у той час батьки не зуміли нас
підтримати і правильно зорієнтувати, ми можемо «по ланцюжку» калічити
життя власної дитини. Я нітрохи не перебільшую, коли кажу про скалічене
життя. Мені неодноразово доводилося зустрічати чоловіків і жінок, які і в
тридцять років поводилися так, нібито відповідають на уроці перед
суворим і несправедливим учителем, а батьки вдома з нетерпінням чекають
можливості переглянути їхній щоденник.
Якщо дитину виховують як
«відмінника» або «відмінницю», якщо її хвалять тільки за успіхи та
ставляться до кожної її помилки як до серйозної провини, вона зростає зі
страшним переконанням: «Якщо я не робитиму все краще за всіх, мене
перестануть любити». Інколи батьки тиснуть на дитину з любов'ю: «Ти моя
чудова, розумна, така талановита дівчинка! Я тебе так обожнюю, ти — моє
світло в житті!» І все ж в глибині душі дитина відчуває страх — а що, як
вона виявиться зовсім не такою чудовою і талановитою? Чи витримає це
материнське серце? Страх такий сильний, що «з переляку» така людина може
багато чого досягнути в житті. Погано одне — вона постійно відчуватиме
напруження, боятиметься, що кожна наступна секунда, кожне наступне
рішення може виявитися фатальним. Адже варто при¬пуститися помилки — і
вона вже не ідеальна, а отже, втратила право на любов. Жити поряд із
такою людиною незатишно. А її діти, у свою чергу, відчувають, що їх
люблять, тільки поки вони працюють на батьківську самооцінку: добре
навчаються, не б'ються, не брудняться. Головні болі, болі в шлунку і
кишечнику, безсоння, синдром хронічної втоми у дорослих, порушення сну
та апетиту, погана успішність, підвищена агресивність або, навпаки,
нав'язливі страхи, заїкання, тики, нетримання сечі у дітей — все це
симптоми такого сімейного неблагополуччя.
Захищаючись від
батьківського тиску, діти деколи перетворюють себе на «двієчників»:
погано навчаються, зв'язуються з поганою компанією, вживають алкоголь,
наркотики. їм хочеться, щоб дуже вимогливий батько швидше розчарувався у
них і махнув на них рукою, тоді вони зможуть жити своїм життям. Але у
будь-якому випадку вони живуть не своїм життям, і часто до скону
продовжують німу суперечку зі своїми занадто вимогливими батьками.
Отже, що потрібно пам'ятати про шкільні оцінки.
1. Що в першому класі їх взагалі не повинно бути.
2.
Що оцінюється завдання, а не дитина. Не говоріть дитині: «Ти —
відмінник» або «Ти — двієчник». Говоріть: «Це завдання ти виконав на
відмінно» або «Це завдання заслуговує тільки на задовільної оцінки».
3. Що дитина для того й ходить до школи, щоб припускатися
помилок, а потім їх виправляти. Якби вона від самого почат-
ку не припускалася помилок, отже, їй немає чого навчатися.
Тому ставтеся до помилок як до друзів — вони свідчать про те,
чого ви ще не знаєте, над чим потрібно попрацювати. Хваліть
дитину за знайдені та виправлені помилки.
Хваліть
її, якщо вона більше не повторює помилок, а якщо повторює, м'яко
нагадайте їй: «Подивися на це слово в твоєму зошиті. Воно тобі нічого не
підказує? Мені здається, воно хоче виглядати інакше».
4. Що
безглуздо «мірятися» оцінками з іншими дітьми і батьками. Не виховуйте з
дитини «відмінника за будь-яку ціну», бережіть її та свої нерви. Для
себе я сформулювала таке правило: «Не |
