Стань донором - допоможи хворому
Життя людське - це дуже цікава й надзвичайно цінна річ (якщо так можна сказати). Воно часто залежить від багатьох факторів, від певних обставин, від нашого з вами єства.
Чого в народі кажуть : « Береженого й Бог береже»? А того, що ми самі собі часто створюємо такі умови існування в цьому світі, за які ж самі й розплачуємось, часом, й дорогою ціною. В такі хвилини чи моменти життя кожен з нас починає замислюватись над прожитим, зробленим, не зробленим, усім хорошим чи поганим, що було. Шкодує про це і обдумує, як можна усе виправити чи змінити. Та, шкода, час минув, щоб думати, тепер час розплачуватись настав.
І ми сплачуємо...
Людина, повернувшись до життя, лише тепер починає задумуватись над буттям своїм у цьому світі. Вона бачить інші цінності, починає ними дорожити, розважливо ними користуватись. Вона в цей час починає частіше приходити іншим на допомогу.
Ну чому саме так?..
Переступивши межу буття, відчувши себе немічним і безпомічним, ми починаємо розуміти всіх і все інакше.
Як часто в житті людині потрібно більше, ніж розуміння і повага, добре слово і підтримка, взаємовиручка і милосердя.
І ми повинні вміти дати чи віддати те, більш потрібне...
Лихо чатує нас на кожному кроці, чатує кожного і скрізь. Але кожен із нас до цього ставиться інакше. Та якщо вже щось сталось - приходить допомога. І ця допомога не від вищих якихось сил, а від нас з вами, людей. Ми, не задумуючись, ділимось з хворим своїми органами, ділимось своєю життєдайною силою -кров'ю.
Стати донором - здати кров... Це не кожному під силу. Але знаходяться сміливці. Чому сміливці? Тому, що це важкий процес для нашого організму. Він потребує певного відновлювального періоду, та, в решті решт, це певне емоційне навантаження.
Але як приємно знати, що саме краплини твоєї крові врятували чиєсь життя.
Життя…
На небі загорілась нова зірочка, а на землі народилась нова людина. Чиста як листок білого паперу із учнівського зошита. Ніжна як пелюстка квіточки із весняного квітника. Радісна як усмішка мами, що заглядає до неї в душу в радісні хвилини буття. Тепла як сонячний промінчик, що виглянув із-за хмаринки після літнього дощику.
І ось ця чиста душа - нова людина - живе, росте, вбирає в себе все ї нове і незвідане, що є в навколишньому середовищі, де все так складно і, заодно, просто, де все гармонійно зв'язано і є, ніби, одним цілим.
Та де там...
В реальному світі-житті дуже все складно, дуже все непросто. Тут є різне: радість - горе, мир - війна, достаток - злидні, сироти, бездомні, складне життя вулиці, закинутий світ каналізації, підвалів, підворотень. А це - наркотики, випивка, бродяжництво, захворювання...
Страшно...
Боже, як тут не схибити, як не помилитись, як не стати на цю складну і слизьку стежку?
І ти живеш з острахом, з великим острахом, і про все думаєш, думаєш і пам'ятаєш довго. Але ти ростеш і живеш між однолітків, які інакше думають і сприймають світ. Кожен має свою думку, своє судження. І часом чуже судження має для тебе більше ваги і значення, ніж власний розум. Усе наче ти усвідомлюєш і розумієш, але чуже відношення до проблеми, свого роду, вибиває тебе із колії. Ти уже простіше дивишся на проблему. «Ну що там страшного, якщо я тільки попробую?» «Нічого, я зупинюсь, коли буде потрібно.»
Та не тут-то було...
Межу переступлено. Наслідки важкі і страшні. Ти падаєш у провалля, ти не просто падаєш. Ти летиш, і летиш у темінь, у болото, летиш стрімко. І як прикро...
Тепер, коли навколо стільки цікавого, шкідливі звички прогресують. Здавалося б, зупинись, піднімись із дна прірви, і живи повноцінним, щасливим життям. Та ні. Таке буває дуже рідко, що хтось викарабкується із цих проблем, більшість ідуть за течієюд результат не \ забарюється. Хвороби, проблеми, і найгірше - смерть.
Отож, зупинись, поки не пізно, подивись навколо, знайди своє місце і живи повноцінним життям людини, а не помилки природи.
|
